Історія походження назви міста

 

Від чого походить назва нашого міста? Упевнений, таке запитання бодай раз задавав собі кожен тальнівець. На жаль, сьогодні, через багато століть від часу заснування міста, ми можемо задовольнятися лише версіями.

Найпоширенішою з яких є та, що топонім Тальне походить від назви річки Тальянка, на якій чуть вище розташувалося ще й село Тальянки. Цієї версії притримується і "Топонімічний словник України" (Київ, 1998). Мабуть, ніхто не сумнівається, що слова Тальянка-Тальянки-Тальне об’єднує "таль". Талом в Україні здавна називали кущі верболозу, що так рясно ріс по берегах річок. Саме таке значення слова знаходимо у словнику В.Даля. А дослідник топонімів і гідронімів І.Желєзняк стверджує: tal - індо-європейське слово, яке означає "те що збільшується".

Черкаські науковці О.Толкушин та А.Ярмилко в "Краткой исторической справке о городе Тальное" запропонували версію, згідно з якою назва міста походить від німецького tal (долина), принесеного сюди євреями-ашкеназами у 50-х роках XVII століття. Дійсно, єврейською мовою (ідиш) слово долина вимовляється як "толь", але євреї-ремісники, ґендлярі поселялися в уже обжилих місцях.

Стосовно німецького походження топоніму, то журналіст-краєзнавець В.Гордєєв у списку маєтків нашого краю, які постраждали від гайдамаків, знайшов і Заузентальне, що перекладається як "шумна долина". Це повідомлення та деякі тальнівські прізвища дали підстави говорити про німецьке походження топоніму. Але німці ніколи не складали значного відсотка жителів міста.

У словниках Б.Грінченка та В.Даля знаходимо і інші значення слова таль - залога, заручник, полонений. Цієї версії притримується і Л.Похилевич. У праці "Сказания о населенных местностях Киевской губернии" він пише: "Таль у древних летописцев означает заложник. Следовательно, Тальное, Тальянка, древние славянские названия и вероятно, получили наименования еще до руин".

Та, як би там не було, споконвіку на землях Тального понад річками Гірський Тікич і Тальянка жили люди. Це підтверджено археологічними розкопками, які виявили тут декілька поселень Трипільської та Черняхівської культур. Відомі поховання й скіфського періоду.

Як вважають історики П.Голубовський та М.Ткаченко Тальне існувало в княжу добу під назвою Куниль, той самий до якого, згідно з Літописом Руським (Іпатіївський список), 1150 року їхав князь Ізяслав Мстиславович. На користь того, що на території нашого міста було поселення часів Русі, свідчить і знайдена у Тальному кадильниця (розкопки 1874-1875 р.p.). Відлита вона з тієї ж матриці, що й кадильниця з Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві побудованого у 1108-1113 роках. Київську "сестру" тальнівської знахідки учені датують ХІІ-ХІІІ століттям.

У добу Київської Русі попід Тальне проходили південні кордони держави. Це були великі оборонні насипи відомі у літературі, як "змієві вали". Саме їх виявили у середині нашого століття краєзнавці-археологи А.Заблоцький та В.Стефанович на окраїні міста в районі такзваного Макотерчика. 1999 року науковий співробітник обласної археологічної інспекції Д.Чорновіл та науковий співробітник інституту археології АН України Є.Овчінніков після обстеження Тального підтвердили наявність залишків "змієвих валів" на Макотерчику. Ними ж у місті на лівому березі Тальянки, а директором районного музею В.Мициком на правому, виявлено кераміку постмонгольського періоду (ХІІІ-ХІV ст.), а над Гірським Тікичем уламки посуду XVI-XVII століть.

На початку 90-х років ХХ століття у Тальному було знайдено скарб монет XVI століття. Наймолодша із них датована 1592 роком. Наступного, 1593 року, вперше в писемних джерелах згадується річка Тальна (Тальянка). Від цих часів і почнемо короткий опис подій з житти міста.

 

Олег Шатайло - старший науковий співробітник
Тальнівського музею історії хліборобства